Клієнт vs Банк у третейському суді


Клієнт vs Банк у третейському суді 01.09.2015

Клієнт vs Банк у третейському суді

Третейські суди у їх сучасному вигляді з’явилися в українському правовому полі з прийняттям Верховною Радою України у 2004 році Закону України «Про третейські суди».

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав і охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб за допомогою всебічного розгляду й вирішення спорів відповідно до закону.

На практиці це означає, що як банк, так і клієнт банку мають можливість звернутися за захистом свого порушеного або невизнаного права до третейського суду як альтернативного звичайному суду органу, проте для цього подібне право має бути прямо передбачене у письмовій угоді між банком та клієнтом.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну, наприклад, листами або повідомленнями.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

         Більшість сучасних договорів між банком та клієнтом містять відповідне третейське застереження про порядок вирішення майбутніх спорів між сторонами, який передбачає таке вирішення шляхом переговорів або розгляду спору у конкретному, зазвичай, постійно діючому третейському суді.

       ПРАКТИКА. Уявімо, вкладник банку вчасно не отримав депозит у передбачені договором строки через відмову банку. Особа звертається із позовом до суду загальної юрисдикції, а Банк – одразу подає клопотання про залишення позову без розгляду на підставі частини 6 статті 207 ЦПК України і суд має таке клопотання беззастережно задовольнити, за виключенням випадку, коли одночасно особа ставить питання про недійсність третейського застереження.

         Важливо пам’ятати, що навіть маючи третейське застереження у вашому договорі з банком, навіть отримавши рішення третейського суду не на вашу користь, Ви ще маєте можливість таке рішення оскаржити.

Згідно частини 1 статті 51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

А це наступні випадки:

  • справа, по якій прийнято рішення, не підвідомча третейському суду;
  • третейська угода не передбачає спору, по якій прийнято рішення, або включені питання, що виходять за межі третейської угоди;
  • третейська угода визнана судом недійсною;
  • склад третейського суду не відповідав вимогам закону або третейський суд прийняв рішення щодо особи, яка не брала участі у справі.

        ПРАКТИКА. Цікавим є практичний приклад захисту прав боржника за кредитним договором, який оскаржив до суду загальної юрисдикції рішення третейського суду, ухвалене на користь Банку, з підстав його невідповідності пункту 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» - оскільки рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором зачіпає не лише питання захисту прав кредитора, але й стосується прав і обов'язків боржника як споживача банківських послуг, що суперечить положенням частини 4 статті 42 Конституції України, згідно яких Держава взяла на себе обов'язок захисту прав споживачів, що у свою чергу дозволяє зробити висновок про непідвідомчість такої справи третейському суду.

         Аналіз судової практики свідчить – за свої права можна й треба боротися як у третейському суді, так і в суді загальної юрисдикції. Готові надати консультацію та допомогти в розробці подальшої судової стратегії з урахуванням усіх обставин Вашої справи.

  З повагою, КАБІНЕТ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ


Возврат к списку